Для педагогів

     Скориставшись цими настановами, будь-який педагог почуватиметься впевненішим, умотивовуватиме себе на ефективну та захопливу діяльність — учителювання.

Щоденні правила ефективної педагогіки № 1

• Я не джерело знань на уроці — я організатор уроку й помічник дітей.
• Дитина повинна знати, навіщо їй це, тобто мету заняття обов’язково формулюйте на уроці разом із учнями, вона має цікавити дітей.
• Позбавтеся у своєму лексиконі слів: «помилкова відповідь»; «неправильно». Замість цього постійно звертайтеся до всіх: «Пропоную обговорити…», «А як ви вважаєте?..», «Я вважаю, що… але, можливо, я помиляюся…».
• Жодних монологів на уроці! Тільки живий діалог, у якому беруть участь усі.
• На кожному уроці — робота в групах, парах, четвірках, великих групах. Учимося спілкуватися, сперечатися, обстоювати свою думку, просити про допомогу або пропонувати її.
• Найголовніше — моє емоційне налаштування: «Я вмію володіти своїми емоціями і навчаю цього дітей».
• Якщо після мого уроку в дитини не залишилося жодних питань, їй нема про що поговорити з товаришами або зі мною, вона нічого не прагне розповісти тим, хто не був присутнім на уроці,— отже, навіть якщо урок і був гарним на мою думку, то в дитини він не залишив сліду.

Щоденні правила ефективної педагогіки № 2

1. Не бійтеся дітей, адже вони бояться вас більше.
2. Не брешіть своїм учням, діти цього не прощають.
3. Не будьте лицеміром, цю рису характеру учні відчувають одразу.
4. Слухайте кожну дитину всім серцем.
5. Співпереживайте дітям, адже їх людські проблеми такі самі, як і ваші, тільки пропорційно віку.
6. Не чіпляйтеся до учнів через дрібниці, тому що будь-яка людина, зокрема й дитина, недосконала, і не потрібно в її застереженнях шукати вражих підступів.
7. Виконуйте самі все те, що вимагаєте від дітей:
   якщо просите дітей не спізнюватися, зустрічайте їх на порозі школи;
   якщо не любите запізнень на урок, починайте організаційний момент водночас із дзвінком;  
   якщо вимагаєте регулярного виконання домашніх завдань, то щодня перевіряйте їх.
8. Завжди чітко працюйте із документацією, що допоможе уникнути конфліктів із адміністрацією школи.
9. Не бійтеся розмовляти з батьками учнів, розповідайте їм як про досягнення своїх підопічних, так і про їх недоопрацювання. Сміливо відстоюйте свою позицію, якщо впевнені у правоті.
10. Навчіться прощати своїм колегам і, звісно ж, учням.
11. Завжди заходьте до класу у доброму гуморі. Спробуйте позбутися образ і роздратування з попереднього уроку.

Щоденні правила ефективної педагогіки № 3

• Культивуйте у собі спокійне, доброзичливе, неупереджене ставлення до дитини.
• Використовуйте позитивне оцінювання: помічайте у дитині позитивні якості, звертайте увагу на найменші зміни на краще.
• Ставте перед дитиною реальні завдання, зважаючи на її можливості.
• Будьте послідовними і систематичними у своїх вимогах.
• Оцінюйте дії, а не особистість.
• Порівнюйте людину, її успіхи тільки із самою собою, а не з іншими.
• Критикуючи, надавайте можливість реабілітуватися: демонструйте варіанти бажаної поведінки.
• Критикуючи, не згадуйте колишніх помилок (їх можна тільки аналізувати, а не засуджувати).
• Пам’ятайте: карати — не означає сварити (утримуйтеся від негативних емоцій).
• Умійте визнавати свої помилки перед дитиною, не загладжуючи провину потураннями й поступками.

Щоденні правила ефективної педагогіки № 4

• Дорожіть довірою та любов’ю дитини до вас, адже це найдорожче, що є в дитині для вас.
• Найбільшим вашим подарунком для дитини може стати той час вашого життя, що ви приділяєте їй.
• Слухайте дитину серцем — це найчуйніше, що є у вас.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, адже вона має право бути іншою, вона єдина й неповторна на всій землі.
• Більше думайте про те, що відчуває дитина, аніж про те, як вона поводиться. Часто поведінка дитини залежить від емоційного стану.
• Почуття дитини, як і ваші, не вічні. Вона, як і ви, не може злитися, ненавидіти й засмучуватися постійно. Це минеться.
• Дитина має право приймати рішення самостійно.
• Допоможіть дитині усвідомити, у чому саме полягає шкідливість звичок. Заборони часто сприяють закріпленню цих звичок.
• Не руйнуйте душу дитини образами й зневагою.
• Не бийте дитину. Жодна людина не має такого права.
• Узгоджуйте вимоги, які висуваєте до дитини, із її віковими особливостями.
• Надайте дитині право на помилку. Хіба ви ніколи не помиляєтеся?
• Допоможіть дитині усвідомити, чим її поведінка шкодить їй і оточуючим, а не намагайтеся з’ясувати причину цієї поведінки — часто вона й сама не знає, що її спричиняє.
• Знайдіть час і вислухайте дитину. Іноді їй хочеться розповісти про себе й свої проблеми.
• Пам’ятайте, що дитина не відповідає за проблеми дорослих.
• Пам’ятайте, що дитина вчиться у вас і намагається вас наслідувати.
• Будьте щирими із дитиною завжди й у всьому: коли виражаєте свої почуття, коли слухаєте її, коли робите зауваження та ін. Якщо схвалюєте — схвалюйте щиро! Радійте щиро! Якщо ви говорите і думаєте одне, а відчуваєте зовсім інше, дитина це бачить і страждає від сум’яття та непевності в усьому.
• Будьте готовими сприймати дитину як особистість, окрему від вас і не схожу на вас.
• Якщо дитина виявляє почуття — не хваліть і не сваріть її за це. Цим ви допоможете їй усвідомити, що почуття просто є і відчувати їх може кожний, що почуватися певним чином не заборонено і не соромно.
• Не робіть дитині зауважень у присутності інших людей. Поговоріть із нею про це наодинці.

Рекомендації щодо роботи з обдарованими учнями учителям-предметникам та класному керівникові:

1. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.
2. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.
3. Заохочуйте дітей, це стимулює їх.
4. Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.
5. Підхоплюйте думки учнів та оцінюйте їх тут же, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість тощо.
6. Підсилюйте інтерес учнів до нового.
7. Навчайте учнів систематично оцінювати кожну думку. Ніколи не відкидайте її.
8. Не вимагайте запам'ятовувати схеми, таблиці, формули, одностороннє рішення, де є багатоваріантні способи.
9. Створюйте проблемні ситуації, що потребують альтернатив, прогнозування, уяви.
10. Навчайте доводити почате до логічного завершення.

Проте, слід пам’ятати:

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми .
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність — зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей — звичайно, неприпустима.
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Рекомендації учителям-предметникам та класному керівникові щодо роботи з учнями, які мають високий рівень знань: 

1. Зусилля вчителі повинні бути спрямовані на формування стійкої мотивації досягнення успіху, з одного боку і розвиток навчальних інтересів з іншого.

2. Формування стійкої мотивації досягнення успіху можливо з підвищенням самооцінки школяра (тим самим самооцінка відіграє позитивну роль в утвердженні особистості дитини як школяра в посильних для нього видах діяльності).

3. Подолання невпевненості школяра в собі, тобто рекомендується ставити перед учнем такі завдання, які будуть йому посильні, здійснимі і відповідати його можливостям.

4. Намагатися обчислити ті сфери діяльності, в ході виконання яких учень може проявити ініціативу і заслужити визнання в школі.

5. Рекомендується закріпити усвідомлення школярем наявних у нього досягнень і успіхів.

6. Корисно заохочувати, відрізняти і фіксувати найменші удачі дитини у навчальній діяльності (тим самим не дати закріпитися новим невдачам).

7. Докладне обґрунтування поставленої оцінки, а також виділення критеріїв, за якими йде оцінювання, щоб вони були зрозумілі самому учневі.

8. Формування навчальних інтересів (додатковий розвиваючий матеріали, звернення до безпосереднього життєвому досвіду, широке використання власних спостережень, використання на уроці наочного матеріалу).

Рекомендації учителям-предметникам та класному керівникові щодо роботи з учнями, які мають низький  рівень знань: 

1. Необхідно формувати індивідуальний підхід до таких учнів при дозуванні домашнього завдання, визначенні варіантів класних і контрольних робіт, враховувати ступінь їх підготовленості.
2. Давати учневі на обдумування поставленого питання невелику кількість часу;
3. Не змушувати відповідати новий, тільки що засвоєний на уроці матеріал;
4. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень сформувати впевненість у своїх силах у своїх знаннях, у можливості вчитися;
5. Слід обережно оцінювати невдачі учня;
6. Бажано щоб відповіді таких учнів були письмовими, а не усними.

Рекомендації учителям-предметникам та класному керівникові щодо роботи з учнями, які відносяться до «групи ризику» та мають проблеми психолого-педагогічного характеру: 

1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі.

2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, що потребує взаємодії з людьми.

3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації..

4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив.

5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей «список» в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

6. Намагайтесь запобігти у себе думку про безнадійну педагогічну занедбаність того чи іншого учня. Вселяйте в себе віру, що «важкий» вихованець є потенційним носієм багатьох позитивних якостей. У ході перших контактів з такою дитиною виявіть доброзичливу зацікавленість, повагу, відкинувши можливе упереджене ставлення до неї.

7. Добре ознайомтесь з умовами життя учня вдома, особливостями спілкування в школі, поза її межами, з батьками. Та й найголовніше – виявіть джерело, причини, що призвели до морального захворювання учня.

8. Вивчіть позитивні якості вихованця, його схильності, уподобання, інтереси

9. Будь-що намагайтеся полюбити дитину за те, що вона людина. Виявіть доброту, чуйність, порядність, щоб протистояти негативізму, з яким учневі доводиться зустрічатись у спілкуванні. Це і буде застосування методу «вибуху», який може сприяти досягненню добрих виховних результатів за порівняно короткий строк. Спрямовуйте на таку діяльність усіх вчителів, вихователів класу.

10. Постійно включайте вихованців у колективні справи класу, спортивні команди, давайте посильні доручення, підкреслюйте їх значення для успіху всього колективу.

11. систематично працюйте з батьками, щоб спільно забезпечити позитивний педагогічний вплив на важковиховуваного, єдність зусиль на ґрунті доброти, поваги.